Конспекти уроків

Фрагмент уроку з географії у 8 класі

Тема: «Погода і небезпечні погодні явища. Прогноз погоди».

Інтерактивна частина уроку проводиться шляхом застосування технології «Коло ідей».

1. Об’єднання дітей у групи.

2. Оголошення завдання для кожної групи.

Опрацювати матеріал про низку явищ:

І група -       гроза, зливові дощі.

ІІ група -     хуртовини, снігові лавини.

ІІІ група -    посухи, суховії, пилові бурі.

ІV група -    селеві потоки, паводки.

V група -     град, тумани.

3. Самостійна робота учнів в групах.

Кожна група вивчає і обговорює матеріал, користуючись різними джерелами. Усі в групі повинні знати відповіді на питання плану:

а) суть явища;

б) де найчастіше зустрічається;

в) наслідки.

4. Бесіда.

• Чим відрізняється гроза від зливових дощів?
• У який період найчастіше спостерігається гроза?
• Яке інше небезпечне  явище може виникнути в результаті зливових дощів? (Паводки, повені)
• Які причини сходу снігових лавин?
• Що об’єднує дані небезпечні явища: посухи, суховії, пилові бурі?
• Що таке селі? Де вони поширюються?
• Як утворюється град? Якої він завдає шкоди?

5. Спільна робота над проблемним питанням:

- Чи може людина  вплинути на розвиток цих небезпечних явищ?

Відповідь обґрунтуйте.

6. Рефлексія (підбиття підсумків) інтерактивної вправи.

Поглиблення знань матеріалу уроку  за рахунок реалізації міжпредметних зв’язків, додаткової літератури: урок-інформація, урок-подорож, прес-конференція.

Прес-конференції цікаво проходять в 7-му класі після вивчення окремо кожного материка.

Одні учні стають учасниками експедицій, інші ставлять їм запитання (кліматолог, гідролог, картограф, біолог, ландшафтознавець).

Учні давали відповіді, що вимагали знання фактичного матеріалу, уміння узагальнювати, орієнтуватись в ситуаціях, виявляти винахідливість.

Варто тільки сказати: «Давайте пограємо», - і в дітей загоряються очі, і нехай навіть завдання буде найважчим – виконують його з задоволенням.

Ігрова форма викладу матеріалу в 6-8-х класах сприяє розвитку творчої активності. На цьому наголошував видатний педагог В. Сухомлинський. «В грі розвивається перед дітьми світ, розкриваються  творчі можливості особистості. Без гри немає і не може бути повноцінно розумового розвитку. Гра – це величезне світле вікно, через яке в духовний світ дитини вливається життєдайний потік уявлень, понять про навколишній світ».

Використовуються елементи  вікторини  «Що? Де? Коли?» під час вивчення  багатьох тем 6-7-х класів. Підбираються запитання з усієї теми, які могли б найповніше виявити рівень знань учнів.

В 9 класах обговорення в групах дає можливість учням поділитися  своїми знаннями, думками і почуттями в рамках визначеної теми.  Використовується така вправа, яку умовно можна назвати «Коло», у якій кожний має можливість сказати щось дуже швидко по черзі, відповідаючи на запитання чи висловлюючи свої думки чи позицію. «Коло» корисне для швидкого дослідження того, як клас чи кожен  учень зокрема засвоїли матеріал теми.

При вивченні природних зон в курсі 8-го класу використовую рольову гру, під час якої учні вчаться аналізувати, думати, бути самостійними і відповідальними. Проведення таких ігор потребує попередньої підготовки учнів, підбірки матеріалів. Пошукові експедиції працюють по різних напрямках (картографи, кліматологи…), готують матеріал зі своєї теми і короткі звіти про роботу, які секретар вносить до таблиці на дошці. Після останнього  виступу таблиця має бути заповнена.

Варіант таблиці

Потім відбувається обговорення і підбиття підсумків. Один з учасників експедиції описує природну зону, використовуючи дані таблиці. В кінці уроку визначаються учні, що грали найкраще.

Різноманітні форми проведення навчальних занять дають можливість виявити здібності кожного учня, викликати цікавість до предмета.

Позакласна робота для учнів – справа добровільна, а для вчителя – обов’язкова. Кожного року  проводиться тиждень природничих наук. Географічна кросворди на, випуск географічних газет, гра «Зоряний час», «Брей-ринг», гра-вікторина «Що? Де? Коли?» проводяться серед учнів 6-9-х класів.

Щорічно проводиться  географічна олімпіада, переможці якої стають учасниками районної  олімпіади. Неодноразово учні були учасниками обласних олімпіад з географії та геології, цікавляться новинками, досягненнями в галузі географії.

Взагалі, інтерактивне навчання є цікавим  і ефективним  методом у сучасній методиці викладання географії. Саме така методика дає змогу зробити уроку географії змістовним, творчим, пізнавальним і цікавим як для дітей, так і для  вчителя. Інтерактивні технології розкривають перед  учителем і перед учнями величезний творчий  потенціал. В результаті їх використання підвищується ефективність навчально-виховного процесу, зацікавленість учнів у вивчені географії.

Основною формою  організації навчання є урок. Найбільш поширеним його тип – це комбінований урок.

На кожному уроці активізую асоціативне і образне мислення вихованців з метою кращого  сприйняття матеріалу, подолання протиріч між вербальним характером навчання і завданням різнобічного розвитку молоді, здатної до творчого мислення.

Учитель розповідає, що в’єтнамці порівнюють свою країну з двома мішками рису на коромислі, звертає увагу на фізичну карту і повідомляє, що північна і південна частини  територій, де вирощують рис, дійсно схожі на два мішки. А Центральна частина В’єтнаму – вузька і довга, ніби коромисло.

Під час вивчення країн Південної Америки учням пропонуються  і такі образні порівняння: Аргентину порівнюють з велетнем, голова якого впирається в тропіки, а ноги – в льодовики Антарктиди. Скандинавські гори порівнюють із застиглою морською хвилею. Один схил крутий, інший – похилий. На крутому розташована Норвегія, на похилому Швеція. Або і Скандинавські гори – це скульптура лева, у верхній частині якої розташована Норвегія, а в нижній – Швеція; Апеннінський півострів – із чоботом з носком, каблуком і шпорою; острів Сіцілія – з футбольним м’ячем. Виходить, що країна Італія «футболить» острів Сіцілію. Африку з серцем. Використовувались і такі порівняння: «Анди, наче гігантська рука, простягнулись від південної частини  Патагонії через весь Південноамериканський  континент: своїм важким ліктем вони придавили Болівію, а долонею накрили Еквадор і всю Колумбію»; «Подібно до ввігнутого гігантського півмісяця, витягнувся Байкал серед лісистих хребтів у центральній частині Азіатського Материка.»

На основі цього можна зробити висновок, що під час використання інтерактивного навчання збільшується відсоток засвоєння інформації (до 90%); навчання орієнтоване, на відміну  від традиційного, не тільки на засвоєння знань, але й на розуміння, застосування, аналіз, синтез, оцінювання. Головним джерелом мотивації є інтерес самого учня, в результаті чого навчальній діяльності притаманний високий рівень активності, учитель виступає як рівноправний партнер учнів, виконує організаційні та консультаційні функції.

Способи організації навчальної діяльності

Творчість вчителя – необхідний елемент педагогічної діяльності

Обов’язковим елементом  такої творчості  є оволодіння методикою навчання та педагогічною майстерністю. Саме тому важливо вивчати  та оволодівати технологіями, які  стають основою творчої діяльності вчителя.  Хто з учителів не хотів би володіти таким методом навчання, завдяки якому  можна було б повністю досягти поставленої мети? Про такий метод, який працюватиме чітко і бездоганно, як годинник, мріяв великий дидакт Я. Коменський.

Слово «технологія» походить від грецьких слів «техно» - мистецтво, майстерність і «логія» - слово, вчення, поняття. Що означає сукупність способів впливу на  сировину, матеріали або напіввироби відповідним знаряддям виробництва. Це поняття належить епосі розквіту науки і техніки кінця ХІХ - початку ХХ століття. У педагогіці спроби перенести поняття «технологія» на навчальний процес тривають упродовж 100 років. Перша половина ХХ століття охарактеризувалася розробками із застосуванням технічних засобів і автоматизованих систем навчання, а друга – кардинальною зміною самого навчального процесу, побудовою його за принципами виробничого процесу з обов’язковим підвищенням ефективності й досягненням учнями запланованих результатів.

Саме в умовах особистісно зорієнтованого навчання відбувається становлення та розвиток таких  важливих якостей особистості, як рефлективність, спонтанність, критичність мислення, уміння працювати з інформацією, спілкуватися та відповідати за наслідки власних дій.

Орієнтація на особистість вимагає від учителя запровадження педагогічних технологій, які включають учнів в активну діяльність, стимулюють розвиток мислення, викликають зацікавленість і позитивне ставлення до навчання.

На сьогодні існують різні стратегії навчання:

• дедуктивне (лекція, опитування, показ, демонстрація);
• самостійне (письмові, курсові роботи, реферати);
• індуктивне (ділові ігри);
• інтерактивне (взаємодіюче, засноване на спілкуванні).

Практики стверджують, що найбільш ефективним є інтерактивне навчання, в основі якого лежать принципи особистісно орієнтованого навчання та  безпосередньої участі кожного учасника занять як шукача шляхів і засобів розв’язання проблем.

Зміст інтерактивного навчання

Інтерактивне навчання – це спеціальна форма організації пізнавальної діяльності, яка має  конкретну передбачувану мету: створити комфортні  умови навчання, за яких  учень відчуває свою успішність, інтелектуальну спроможність.

Суть інтерактивного навчання в тому, що навчальний процес відбувається за умови постійної, активної взаємодії всіх учнів. Це співнавчання, взаємонавчання (колективне, групове, навчання у співпраці), де і учень, і вчитель є рівноправними, рівнозначними суб’єктами навчання, розуміють, що вони роблять, рефлектують з приводу того, що вони знають, вміють і здійснюють.

Організація інтерактивного навчання передбачає моделювання життєвих ситуацій, використання рольових ігор, спільне вирішення проблеми на основі  аналізу обставин та відповідної ситуації. Воно ефективно сприяє формуванню навичок і вмінь, виробленню цінностей, створенню атмосфери співпраці, взаємодії, дає змогу вчителю стати справжнім лідером колективу.

Більше 2400 років тому Конфуцій сказав: 

                                       Те, що я чую, я забуваю.

                                       Те, що я бачу, я пам’ятаю.

                                       Те, що я роблю, я розумію.

Аналізуючи вислів, можна зробити висновок про необхідність використання активних  методів навчання. Трішки змінивши їх, можна сформулювати  кредо інтерактивного навчання:

Те, що я чую, я забуваю.

Те, що я чую й бачу, я трохи пам’ятаю.

Те, що я чую, бачу і обговорюю, я починаю розуміти.

Коли я чую, бачу, обговорюю й роблю, я набуваю знань і навичок.

Коли я передаю знання іншим, я стаю майстром.

Під час використання  інтерактивної технології в навчальному процесі, неможлива неучасть школяра у колективному  взаємодоповнюючому, заснованому на взаємодії всіх його учасників в процесі навчального пізнання: або кожен учень має конкретне завдання, за яке він повинен відзвітуватись, бо від його  діяльності залежить  якість виконання поставленого перед групою та перед усім класом завдання.

Вчитель може чітко спланувати очікуваний результат навчання, окремі інтерактивні методи і прийоми, що стимулюють  процес пізнання, розумові і навчальні умови та процедури, за допомогою яких  можна досягти  запланованих результатів.

В результаті колективної навчальної діяльності учні розуміють, що вони не здобудуть бажаного результату, якщо не будуть працювати всі. Діти спільно вирішують проблеми, передають друзям власні знання, перевіряють розуміння, обговорюють досліджувані поняття. Кожний розуміє, що він вирішує частину великого спільного завдання.

Розвивають навички міжособистісного спілкування і спілкування в невеликих групах.

Спільне навчання є складнішим, ніж індивідуальне, оскільки учні водночас виконують і певні  завдання і групову роботу.

Можуть бути використані такі методи  в інтерактивному навчанні:

• демонстрації;
• робота в малих групах;
• «розумовий штурм»;
• прогнозування;
• узагальнення ідей;
• робота в домашніх і змінних групах;
• рольові ігри;
• «мікрофон»;
• «коло  ідей»;
• «ажурна пилка»;
• «кути»;
• «мозаїка»;
• «акваріум».

Вчитель, плануючи проведення уроку, вирішує сам, враховуючи свій досвід, вміння і навички дітей, психологічні особливості класу та інші чинники, які мають вплив на навчально-виховний процес, яку саме з цих технологій вибрати.

Використання інтерактивних технологій на уроках географії

Географія – це наука про навколишній світ, світ, у якому учні живуть, спілкуються, пізнають навколишній світ. Їм у недалекому майбутньому  треба буде вирішувати важливі проблеми, і тому внутрішньо вони повинні готувати себе уже зараз. Це вимагає активізації навчальних можливостей учнів, а уроки повинні надати їм основні  пізнавальні та громадянські вміння, навички, зразки поведінки. Уроки мають захоплювати дітей, пробуджувати у них інтерес та мотивацію, навчати самостійного мислення та дій.

Ефективність і сила впливу на емоції і свідомість учнів великою мірою залежать від умінь і стилю роботи конкретного вчителя.

Для того, щоб навчання було ефективним, необхідно:

• враховувати мотиви навчання;
• створити позитивну  атмосферу навчального процесу;
• використовувати суб’єктивний досвід учнів;
• використовувати різноманітні методи навчання, форми організації навчального процесу;
• запровадити систему контролю за набутими знаннями;
• створювати ситуації успіху;
• використовувати технології дистанційного навчання;
• демонструвати можливість використання набутих знань.

Принципи  організації уроку

Метод інтерактивного навчання передбачає використання декількох принципів організації уроку.

1. На початку уроку вчитель  об’єднує учнів у групи зі змінним, залежно від характеру завдання, складом учасників.

Кожна група визначає лідера, який керує її роботою.

2. Кожна група розв’язує певну проблему, завдання може бути:

- за складністю однаковим;

- за змістом та навчальною метою однаковим;

- за змістом взаємодоповнювати або послідовно пов’язувати;

- за способом виконання різним або однаковим.

Проблемність завдання збуджує активність учнів, спонукає замислитись над матеріалом, з яким вони працюють, дивитися на факти під різними кутами зору. Проблему слід обрати значущу й таку, що викликає позитивні емоції.

3. Опора на учнівський досвід і мінімальні базові знання з теми. Вона здійснюється за допомогою тестування, анкетування, вступної бесіди, обговорення міні-проблеми.

4. Як правило, проблема, яку розглядають, не має  раз і назавжди визначеного рішення. Тому під час обговорення всі створюють власну оригінальну версію. Завдання в групі вибирають так, щоб можна було врахувати й оцінити індивідуальний внесок кожного члена групи.

5. Створення на уроці атмосфери співпраці учнів і вчителя, яка виключає страх отримати погану оцінку.

6. Емоційне піднесення й відчуття розкутості створюють сприятливий фон для засвоєння знань, формування вмінь, навичок, розкриття здібностей учнів.

7. На початковому стані  потрібно використовувати роботу в малих групах. Завдання мають бути легкими і короткочасними. (Обговорити короткий текст, зробити висновок).

8. У кінці заняття обов’язково треба прийти до спільного результату, визначитися з найкращими варіантами вирішення тієї чи іншої проблеми.

Під час навчання учням потрібно мати змогу виробляти навички, обговорювати , ділитися думками. Адже тому, хто навчається, важливо побачити  й почути конкретні приклади, що ілюструють, у який спосіб можна використати почуте, здобуте і засвоєне.

Як результат, інтерактивне навчання готує учнів до використання отриманих знань та практичних навичок під час роботи  (практична, контрольна) та вирішення різних життєвих ситуацій.

Дуже часто дитина за час навчання в школі чує від учителів і батьків одразу: «Потрібно добре вчитися, тому що…» Дорослі приводять переконливі, на їхню думку, докази, але не завжди їх розуміють діти.

І учні, і вчитель повинні знайти відповідь на запитання разом. Навіщо? Для чого? Яку користь зможуть отримати від цієї спільної діяльності?

Під час проведення уроку географії в 6-му класі за темою: «Географія – наука про природу земної поверхні, про населення та його господарську  діяльність». Можна навести приклад. Кожен з вас живе у якомусь будинку. Це може бути велика багатоповерхова будівля або невеликий одноповерховий дім. Ви чудово знаєте, де у вас розташована кухня, де – спальня, де вмикається електрика, де проходять труби опалювальної системи, де ваше робоче місце, як користуватися  газовими приладами, як надходить у будинок вода. Неможливо уявити собі людину, яка не знає розташування кімнат у будинку або квартирі. А до яких наслідків може призвести  невміння користуватися газовою піччю? Людина може отруїтися газом, може статися вибух, що призведе  до руйнування будинку.

Землю часто порівнюють з великим будинком, а ми з вами – одні з його мешканців. А географія – саме та наука, яка розкаже, де розташовані  «кімнати та інші приміщення» цього будинку: гори, рівнини, міста, океани, моря, озера; допоможе орієнтуватися в цьому величезному помешканні; розповість, як у «земні приміщення»  надходять енергія та вода – сонячні промені та вода гідросфери… О. Г. Стадник

Саме віковими психофізичними особливостями дітей зумовлюється відмінність мотивів навчання. Так, головним мотивом навчання учнів шостих класів є інтерес, цікавість до процесу вивчення географії. Згодом формується інтерес до отриманих результатів.  Від майстерності і авторитету вчителя залежить,  щоб ці інтереси перетворилися в зацікавленість подальшим змістом навчальної діяльності.

Навчально-пізнавальна діяльність учнів середньої школи вирізняється більш високим  рівнем самостійності. Сфера  інтересів підлітків значно ширша та різноманітніша, ніж у молодших школярів. Позитивні  мотиви до навчання в них виникають тоді, коли зміст навчання задовольняє їхні пізнавальні інтереси.

У старших школярів  уже чітко виявляються інтереси для вивчення географії, конкретних наук. На цьому віковому  етапі в них формується світогляд, самостійність, ініціативність, почуття обов’язку та відповідальності. Саме на ці особливості слід спиратися  вчителю, мотивуючи навчання.

За Г. Д. Довгань «однією з головних проблем сучасного навчання є формування самостійної пізнавальної діяльності учнів. Саме розв’язання проблеми обіцяють нам існуючі активні  та інтерактивні технології». Мета самостійної пізнавальної діяльності учнів – отримувати знання самостійно на творчому рівні, тобто аналізувати їх, осмислювати, знаходити для них практичне застосування. А для цього необхідно озброїти учнів цілим комплексом знань і вмінь, які приведуть до розв’язання навчальної задачі. Сучасні вимоги  високої результативності навчання  сприяли розробці багатьох різноманітних за формою та змістом  шляхів оптимальної  організації навчальної діяльності школярів.

Структура уроку географії із застосуванням інтерактивних технологій

Класно-урочна система поки що залишається основною формою організації навчальної діяльності учнів, яка вже не задовольняє в повній мірі  всі суспільні потреби. Саму цю систему змінити не можна і педагоги намагаються вдосконалювати форми організації процесу навчання, шукають відповіді на запитання: «Як навчати? Як створити  умови для самореалізації в процесі навчання? Як, залишаючись у рамках класно-урочної  системи підвищити ефективність навчального процесу, підвищити пізнавальний інтерес, досягти  високого інтелектуального розвитку учнів?»

На мою думку, цього можна досягти, використовуючи сучасні інноваційні технології, зокрема технології інтерактивного навчання, перетворюючи традиційний урок на інтерактивний. Застосування інтерактивних технологій висуває певні вимоги до структури уроків.

Структура таких занять складається з п’яти елементів:

а) мотивація;

б) оголошення, представлення теми та очікуваних навчальних результатів;

в) надання необхідної інформації;

г) інтерактивна вправа  - центральна частина заняття;

д) підбиття  підсумків, оцінювання результатів уроку.

Мотивація чітко пов’язана з темою уроку, вона психологічно готує учнів до сприйняття матеріалу, налаштовує їх на розв’язання певних проблем.

Цей елемент уроку має займати не більше 5 % часу заняття.

Оголошення теми   та очікуваних навчальних результатів.

Мета – забезпечити розуміння учнями змісту їхньої діяльності, чого вони повинні досягти на уроці і чого від них чекає вчитель.

Для того, щоб почати з учнями спільний процес руху до результатів навчання, у цій частині інтерактивного уроку потрібно:

• назвати тему уроку або попросити когось з учнів прочитати їх;
• якщо назва теми містить нові слова або проблемні  питання, звернути  на неувагу учнів;
• познайомити учнів з очікуваними результатами, пояснити необхідне, якщо йдеться про нові поняття, способи діяльності;
• нагадати учням, що наприкінці уроку ви будете перевіряти, наскільки вони досягли результатів;
• пояснити, як ви будете їх оцінювати.

Цей елемент уроку має займати  не більше 5 % часу заняття.

Надання необхідної інформації

Вчитель надає учням  інформацію з даної теми (навчальний матеріал, що буде використаний учнями в ході їхньої роботи).

Інтерактивна вправа – центральна частина заняття

Її метою є засвоєння навчального матеріалу, досягнення результатів уроку. Ця частина займає 50-60 % часу на уроці. Обов’язковою є така послідовність і регламент проведення інтерактивної вправи:

• інструктування – учитель розповідає учасникам  про мету, правила, послідовність дій і кількість часу на виконання завдань (23 хв.);
• об’єднання в групи і розподіл ролей (12 хв.);
• виконання завдання, при якому вчитель виступає як організатор, помічник, ведучий дискусії, прагнучи надати  учасникам максимум можливостей для самостійної роботи і навчання у співпраці один з одним (515 хв.);
• презентація результатів виконання вправи (315 хв.);
• рефлексія результатів учнями: усвідомлення отриманих результатів, що досягається шляхом їх спеціального колективного обговорення (315 хв.).

Підбиття підсумків (рефлексія) уроку

Це дуже важливий етап уроку. Саме тут з’ясовується зміст проблемного; підводиться риска під знаннями, що мають бути засвоєні, і встановлюється зв’язок між тим, що вже  відомо, і тим, що знадобиться у майбутньому. Підсумковий етап має такі стадії:

1. установлення фактів (що відбулося?);
2. аналіз причин (чому це відбулося?);
3. планування дій (що нам робити далі?).

Доцільно для проведення цього етапу  залишити  20 % часу. На кожному етапі  уроку  застосовують різні інтерактивні вправи.

Використання активних форм

навчальної діяльності учнів на уроках

Тема «Лісостеп України»

Урок – усний журнал (8 клас)

Мета: сформувати  в учнів систему знань про природну зону лісостепу; про фізико-географічні країни та їх провінції, розвивати вміння використовувати  знання в нестандартних умовах, виховувати дбайливе ставлення до природи шляхом вивчення  природоохоронних об’єктів лісостепу.

Обладнання: фізична карта України, атласи, ілюстрації, таблиці «Лісова зона України».

Хід уроку

І. Організаційний момент.

ІІ. Актуалізація опорних знань учнів.

• Які природні зони ми вже вивчили?
• Що таке природна зона?
• Яку площу займає лісова зона?
• Яку площу займає степова зона?

ІІІ. Мотивація навчальної та пізнавальної діяльності учнів.

Учитель. Отже ми познайомилися з вами з зоною мішаних лісів з великим  природним комплексом України. Але ви знаєте, що наша Батьківщина розташована в трьох природних зонах, що мають широтне спрямування. Яку природну зону ми вивчатимемо сьогодні? Чому вона так називається?

Частина території нашої Харківської області знаходиться в її межах. Ми любимо  свою Батьківщину, а це означає – маємо знати її. Ця зона чудова в будь-яку пору року.

Тихесенько вітер віє,

Степи, лани мріють.

Між ярами, над ставами

Верби зеленіють.

Сади рясні похилились,

Тополі поволі

Стоять собі, мов сторожа,

Розмовляють з полем.

І все то те, вся країна

Повита красою,

Зеленіє, вмивається

Дрібною росою…                            Т. Г. Шевченко

Учитель. Хто написав ці рядки? Так ці рядки вірша належать відомому поету Т. Г. Шевченку.

ІV. Вивчення нового матеріалу.

Учитель. Сьогоднішній урок ми проведемо у формі усного журналу «Лісостеп України».

Ви вже знаєте, що характерною рисою цієї зони є поєднання особливостей двох сусідніх зон, зони мішаних лісів і степу. Про те, як це поєднання відбувається, у чому себе виявляє, ви дізнаєтеся на сьогоднішньому уроці.

Відкриваємо 1 сторінку нашого журналу «Географічне положення лісостепової зони».

Завдання. За допомогою карти атласу визначте положення зони лісостепу.

(Учні визначають, що зона розташована в центральній частині України і займає 34 % загальної площі території держави, простягаючись із північного заходу  на північний схід).

• Яка площа зони?

                   603 700 км² – 100 %

                            х         -   34 %

х = 603 700 км² х 34 : 100 % = 205 258 км²

• Визначте області, території яких повністю, або частково, розташовані в межах лісостепу.  (Черкаська, Кіровоградська, Тернопільська, Хмельницька, Вінницька, Полтавська, Сумська, Харківська)
• Визначте крайню північну  і південну межу лісостепової зони.
• Визначте, яка довжина зони із заходу на схід. (1100 км²)

(Один з учнів докладно  характеризує географічне положення зони).

Учитель. Через те, що лісостеп  поєднує в собі ландшафти двох сусідніх  природних зон, на його півночі переважають лісові ландшафти. Ліси займають 11 % площі зони, степи – 89 %. Для того, щоб з’ясувати, які чинники впливають  на формування ландшафтів лісостепу, переходимо до 2 сторінки журналу «Рельєф та корисні копалини», яку підготувала група геоморфологів. Надаємо їм слово.

1-й геоморфолог. Зона лісостепу розташована в межах таких тектонічних структур: Галицько-Волинська западина, Український щит, Дніпровсько-Донецька западина. Тому рельєф зони представлений чергуванням низовин із височинами при переважанні останніх. Це височини: Придніпровська, Подільська, Волинська, а лівобережну частину займає Придніпровська низовина.

2-й геоморфолог. У зв’язку з такою тектонічною будовою на території  зони є як магматичні, так і осадові корисні копалини. Зона лісостепу багата на родовища таких корисних копалин: кам’яне вугілля (Львівсько-Волинський, Дніпровський басейни); залізна руда (Кременчуцький район); нафта і газ (Дніпровсько-Донецька нафтогазова область). Є також горючі сланці, мергель, кухонна сіль, каолін, вогнетривкі глини, мармур, граніт.

Учитель. На формування зони великий вплив має клімат та внутрішні води, тому перегортаємо 3 сторінку «Клімат і внутрішні води».  Цю сторінку нам підготувала група кліматологів та гідрологів, тому надамо їм слово.

1-й учень (кліматолог). Зона розташована в помірно континентальному кліматі. У межах Лісостепу деякі кліматичні риси проявляються з північного заходу на схід і південний схід. Так, середньорічна  температура  повітря у Львові, розміщеному на заході лісостепової зони, становить + 7,4⁰ С, у Полтаві + 6,8⁰ С, у Харкові + 6,7⁰ С.

Як бачимо, середня річна температура повітря у східному напрямі  поступово знижується. Можна помітити, що є також зміни цього показника між північними і південними частинами зони. У східних районах випадає значно менше опадів (близько 450 мм), ніж у західних (до 750 мм).  Річний радіаційний баланс у лісостеповій зоні становить 1800-1850 МДж/м². Коефіцієнт зволоження – від 2,8 (Львів), 2 (Хмельницький), до 1,4 - 1,2 на півдні.

Учитель. Якщо коефіцієнт зволоження  значний, то, мабуть, тут густа річкова мережа. Чи підтвердять це гідрологи?

2-й учень  (гідролог). Лісостепові зону перетинають річки басейну Дніпра, Сіверського Дінця, Південного і Західного Бугу, Дністра. Весняний стік річок досягає 40 -60 % річного. Переважає снігове, дощове живлення, частка підземних вод незначна (до 10 %).